Мої думки останнього року щодо акторської гри.
На власному досвіді вибудовую якісь головні важливі критерії роботи.
І ось до якого висновку прийшов щодо голосу в кіно.
Я коли задумав свій повний метр "Дорога на Захід",
то для виправдання чому всі мої герої спілкуються українською,
помістив їх на Західний кордон України і цим якби виправдав цей момент.
Треба додати, що роботу знімав в реалістичному стилі, тому для мене це
було дуже важливо. Але на сьогодні впевнений, що це поверхневий підхід,
певною мірою навіть трусливий можна сказати. Єдине, що у своє
виправдання можу сказати, що тоді я деяких речей не розумів
і тому поступив саме так.
На сьогодні впевнений, що і про Луганськ можна зняти переконливе кіно,
де всі будуть українською говорити. Питання не в стереотипі сприйняття.
Суть в подачі і якості подачі у акторів.
Загалом є ціла техніка як розслабляти м'язи аби говорити чітко
і без напряга, і з потрібною подачею. В театрі актори готуються перед виставою,
щоб говорити певним чином. 5 років у ВУЗІ їх вчать різні техніки розслаблення,
щоб вони вміли розслабити усі м*язи які затискають не тільки рухи і жести,
а саме головне ГОЛОС.
Коли дивлюсь дипломні вистави у Карпенко-Карого, то видно як один із акторів
переважає всіх. Ти йому віриш абсолютно і майже вся віра будується на подачі.
Звісно важливі і жести, рухи та інші деталі в кіно... Але голос - важко переоцінити!
Актор не тушується, він не говорить скомкано, вся подача його голоса -
чітка, сильна, акцентована... Він говориь як думає і це надає реалізму, а якщо
промямлити на якій завгодно мові то це і буде відповідний негативний результат,
несприйняття.
Немає коментарів:
Дописати коментар