Логлайн (коротко про сюжет)

Логлайн: життя ніколи не йде за планом.
Logline: life never goes according to plan
_________________________________________________________
Короткий синопсис
short synopsis:

"Дорога на Захід" - це історія банди підлітків які вирішили
здійснити пограбування автомобілів на лісовій дорозі, як 
справжні бандити, але виявилось, що не всі з них готові 
зламати хороше в собі заради тимчасового збагачення.
_________________________________________________________
"Тhе road to the West" this is story of gang teenagers which 
decided carry out a robbery on a forest road cars as real gangsters, 
but it turned out that not all of them are ready break a good into 
themself for temporary enriching.
________________________________________________________________

Коротко про сюжет:

Нехай вас не вводить в оману те, що події стрічки відбуваються на Західному
кордоні України в середині 90-х років - це не стандартний бойовик чи
гангстерська драма. За жанром фільм є сатирою, стьобом над темами
стандартних фільми про період "лихих 90-х". Проте в ньому знайшлось місце
і для любовної лінії.

Позиціонували стрічку як САТИРИЧНИЙ ІСТЕРН, але в силу тих об'єктивних
обставин, що більшість людей не знають, що таке "істерн" (а деякі навіть, що
таке "сатира", гадаю по відношенню до наших глядачів - це жарт:-) і це може
збивати потенційну аудиторію на думку прокатників, то ж вирішили вибрати
більш зрозумілий для кінотеатрів жанр - КРИМІНАЛЬНА ТРАГІКОМЕДІЯ.

Перечитав нещодавно:"Ліхіє 90-ті - Любов і ненависть в Ужгороді" (2014 р.)
Леся Белея, "Сторожі тротуару" (2013) Майкла...
І зрозумів, що моє попереднє твердження:
"Переконаний, що тема "лихих 90-х" повністю вичерпала себе і тепер саме
сатиричне кіно на цю тему має підсумувати відхід "лихих 90-х" в кіно. Бо те,
що раніше сприймалось серйозно, а пізніше почало викликати роздратування
і сум, то тепер породжує лише іронію і сміх", -
було не зовсім коректним.

Виходить, що тільки зараз тема 90-х починає глибоко аналізуватись і сучасні
автори відходять від попередньої "жлобології" та стьобу аля "Пісьма братана"
від Галяса які справляли враження ніби вся аудиторія вже пережила, пережувала,
передумала 90-ті як власний досвід з якого винесли необхідні висновки й
залишилось тільки іронізувати. 
Тому я переживав, що мій фільм на їх фоні буде занадто глибоким як для теми яку,
як мені видавалось, вже всі обсміюють.
Але виходить глибші ніж просто стьоб твори Жадана та Ульяненка які я прочитав
раніше складали хибне уявлення, що все суспільство таке як наведені автори,
що всі як вони мислять чи принаймні читають їх книжки. Що всі люди вже
зробили потрібний аналіз, але просто вони його не втілили у книжки, вистави,
фільми... Так здавалось.
Виходить, що ні.
Ці автори просто обігнали свій час.
Не можна обминути загальносуспільного обговорення, переосмислення нашого
досвіду. То ж стьоб над 90-ми деяких наших ранніх авторів був виходить не
прощальною іронією як я сприйняв спочатку, а нервовим сміхом з яким вони
декілька років тому тільки наближались до осмислення нашого життєвого досвіду.
То ж попереду я впевнений нас чекає ще чимало цікавих творів які розкриють
нам частину нашого внутрышнього світу і пояснять передумови теперішніх
життєвих колізій.
 

Немає коментарів:

Дописати коментар